Вересень, бо верес.
Назва першого осіннього місяця походить з Полісся. Тут широко розповсюджена вічнозелена лікувальна рослина верес. Цвісти гарними фіолетовими квіточками верес починає в кінці серпня, а закінчить аж у кінці жовтня. Проте буйство вересового цвіту припадає саме на вересень. У цей період поліські лісові торф’яники, пагорби гарно вкриті квітучими килимками з вересу.
А як називали вересень наші предки?
Сучасна назва вересня в нашому календарі закріпилася лише на початку ХХ століття. До цього в кожному регіоні України були свої місцеві прізвиська. Наприклад, в давньоруській мові зустрічаємо назву «зарев» або «ревун» (руєн). Перша походить від жовтого кольору, адже саме у вересні починає жовтіти листя. А що символізує друга назва? Це звуки лісових тварин – на початку осені починали голосно ревти лосі та олені, влаштовуючи шлюбні герці. У книжках часів Київської Русі збереглася назва «вареснєць». Вона пов’язана з першими осінніми заморозками, що розпочинаютьсяу вересні, та все ж ймовірніше тут також йдеться про верес.
На Заході України вересень здавна називали «сівень» і «маїк», що пов’язано з масовою сівбою збіжжя і «маянням» (сходом) озимини.
Відома в Україні і назва «покрійний» місяць — від свята Покрови, яке за старим стилем випадає на 1 жовтня. На той час листя вже рясно покриває землю. Не дарма у народі кажуть, що з вересня листя на дереві вже не тримається.
Народні прикмети на вересень
Грім у вересні – до теплої осені.
Якщо журавлі летять високо і неспішно, «перемовляючись» між собою, то осінь порадує гарною погодою.
Поки з вишні не опало останнє листя, скільки б снігу не випало, відлига його розтопить.
Поява на рослинах павутини свідчить про те, що попереду ще багато теплих і ясних днів.
Багато павутини і шпаки не полетіли на південь – осінь буде довга і суха.
На дубі багато жолудів – до лютої зими. Ще це свідчить про те, що перед Різдвом буде багато снігу.
Часті і сильні вересневі тумани, особливо без вітру, приносять людям багато хвороб.
Якщо осінь багата на гриби – зима буде тепла.
